«Ніякий сраний мужчина ніколи не значитиме для мене більше, ніж я сама», колись казала я, але зараз мені хочеться повернутись в минуле і посперечатися з собою. Безперечно, що здоровий егоїзм завжди має місце бути. Але стосунки це є і обмін, віддача, злиття, якщо хочеш. Останні пів року і усамітнення дали мені повне розуміння хто я є, де моє місце, і чого я хочу. Я не жалкую ані про жоден з цих днів, як би важко не було інколи. І, можливо, ніхто для мене дійсно ніколи не значитиме більше ніж я сама, хіба моя дитина… Та і не менше. Я готова вкладатися, готова віддавати, готова відкриватися. Але не комусь такому ненадійному. Непостійному. Неемпатичному.
Хах. Тільки зараз зрозуміла, чому обрала саме такий прикметник як «сраний». Адже коли я це писала, я ніби узагальнювала… Але ж мала на увазі не абстрактного чоловіка.