Ми в тій точці, де ми ніколи не відкриємось один одному, ми не станемо ближче. Через мою гордість і твої упередження. Шкода, я б хотіла знати тебе краще, я б хотіла, шоб ти знав, яка я насправді.
Але я занадто горда, щоб зробити бодай малесенький крок першою. А ти упереджений, бо знаючи насправді мене так мало, затаврував мене як інфантильну особистість, про яку тобі, напевно, «і так всьо понятно».
Наші лінії життя назавжди залишаться паралельними та ніколи не матимуть жодного шанса перетнутися.
Та чи трагедія це? Можливо, трагедія була б, якщо б таки перетнулися.